 |
|
 |
 |
|
 |
 |
|
 |
 |
 |
 |
 |
Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.Сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.3 ст. 12 Кодексу).Ставки земельного податку з урахуванням п.п. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Кодексу встановлюються сільськими, селищними, міськими радами в межах ставок, визначених ст. 274 Кодексу (ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)) та ст. 277 Кодексу (ставка земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено).Згідно із ст. 274 Кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування – не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п. 277.1 ст. 277 Кодексу).Отже, нормами Кодексу не передбачено ставки земельного податку за площі, що надаються в оренду на неповний робочий день (кілька годин на тиждень або день).Таким чином, суб’єкти господарювання, які надають в оренду приміщення на неповний робочий день, обчислюють земельний податок на загальних підставах. |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
|
 |
 |
 |
 |
 |
Відповідно до вимог п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 ПКУ. При цьому отримувач послуг – платник податку у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.Нагадаємо, що форму податкової накладної та порядок її заповнення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (далі – Порядок №1307).Згідно з вимогами п. 12 Порядку №1307 при складанні податкової накладної отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України:– у рядку «Індивідуальний податковий номер продавця» відображається умовний ІПН «500000000000»;– у рядку «Постачальник (продавець)» зазначається найменування (П. І. Б.) нерезидента та через кому – країна, в якій зареєстрований продавець (нерезидент);– у рядках, відведених для заповнення даних покупця, отримувач (покупець) зазначає власні дані.У верхній лівій частині такої податкової накладної робиться відповідна помітка «X» та зазначається тип причини 14 – Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента.Решта реквізитів заповнюються відповідно до норм Порядку №1307. |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
|
 |
 |
 |
 |
 |
Конституцією України визначено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, визначених законом (стаття 67).Податковий кодекс України (далі – ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.Статтею 38 ПКУ передбачено, що виконанням податкового обов’язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму грошового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов’язання вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПКУ).Пунктом 126.1 статті 126 ПКУ передбачено, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:– при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;– при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.Пунктом 31 підрозд. 10 розділу XX ПКУ за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.Вказаною нормою не передбачене звільнення від штрафних (фінансових) санкцій при несплаті узгоджених сум грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ. |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
|
 |
 |
 |
 |
 |
Особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ у разі:– якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн. (без урахування ПДВ);– проведення особою операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, 1 млн грн., а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.У разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій 1 млн гривень.Такі вимоги передбачені нормами Податкового кодексу України. |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
|
 |
 |
 |
 |
 |
Державна фіскальна служба України надала роз’яснення щодо порядку відображення у податковій звітності з ПДВ операцій суб’єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ з надання іншим сільськогосподарським підприємствам послуг із використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу.Відтак перелік послуг, які можуть надаватись суб’єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ у межах діяльності у сфері сільського господарства, визначено у підпунктах 209.17.14 та 209.17.15 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (далі – ПКУ):– надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (зокрема, надання послуг із використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу);– надання послуг у тваринництві.Застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з постачання послуг із використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу можливе за умови, що такі послуги:– надаються особою, зареєстрованою як суб’єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ;– повязані виключно із допоміжною діяльністю у рослинництві, облаштуванні ландшафту;– надаються із використанням власної сільськогосподарської техніки (право власності належить безпосередньо сільськогосподарському підприємству, яке надає послуги), оскільки сільськогосподарських послуг виключено послуги, придбані у інших осіб.При цьому сільськогосподарська техніка не може передаватися у фінансову оренду (лізинг).При дотриманні перерахованих вище умов обсяг постачання послуг, що надаються суб’єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ іншим сільськогосподарським підприємствам, відображаються суб’єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ у податковій декларації з ПДВ із позначкою „0121”.Більш детально про це йдеться у листі ДФС України від 20.05.2016 №17612/7/99-99-15-03-02-17 „Щодо порядку застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ”. |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
 |